Мізрах Ігор про російське питання
Росія не вперше спробувала з помпою скої ти «маленький та переможний» злочин, і вже традиційно, отримавши відсіч, збирає вибиті зуби і огидно виє. Те, що цього разу російські зуби вибито Україною, робить біль «тюрми народів» особливо нестерпним. Балалайка російської духовності інструмент примітивний, найкраще йому вдаються собачий вальс побєдобєсія і похмільний страждальний схлип, сповнений подиву і дитячої образи на світ. У найбільш начитаної частини холопів імперії другий, мученицький регістр завжди супроводжуєть ся занурення м у каламутну достоєвщину і роздумами про «особ ий путь богоізбраннага отєчества». 99 відсотків російських орків не читали ні Герцена, ні Чернишевського, але вічні «хто винен» і «що робити» увійшли до їхньої гнилий плоті та рідкої крові генетично, так само невідворотно, як у пр ироду українців увійшли звитяга запорожців та мудра краса пісень. Цим сумним дуплетом росія звично зустрічає кожен із своїх історичних провалів, видаючи звичайний депр